Не гояться рани криваві...
І плачуть вітри щосили,
Матусі такі моложаві,
Синів заховали в могили.
Затихнуть усе ж таки "Гради"!
Настане тиха година -
Сопілкова тиша...Та мати
Вже не побачить дитину...
"Ми - рідні" - так щиро казали!
А ви ж бо казали:-"Брати!"
Чому ви ж прийшли й убивали?
То в небі не зорі - свічки!..