http://www.stihi.ru/2017/01/16/9119
Оригинал:
Січень сіє пухнастий сніжок -
Задивлюсь, зачудуюсь, спочину...
Та в думках пошукаю причину
Невоз'єднаня наших стежок...
Але що мені дасть визнання ,
Що , зневірені, долю лякали ?
Сліпо в хащах буденних блукали
Без мети..., без надій...,навмання...?
У чернетках забутих подій
Зтирлувалися вірші про казку -
І тепер в примерканні поразку
Я приймаю для вицвілих мрій...
А в руках - тане пригорща снігу -
Мокрий він...І віщую відлигу...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Как январь сеет нежный снежок, –
Загляжусь, отойду я душою…
В мыслях снова открою зимою,
Почему – не стежок мы в стежок…
Только что мне дознание даст:
Разуверившись, доли пугались?
Слепо в зарослях будней скитались?
И бесцельно притом, наугад…?
На пометках тех лет давних, мест
Похоронено воображенье –
В здешних сумерках я пораженье
Принимаю для выцветших "мечт"…
А в руках тает пригоршня снега –
Мокрый…оттепель жду… безнадёга…