Не плач, Україно моя, за синами своїми,
Життя віддавали вони і свободи ковток.
На небі пейзажі розлогі, із військом незримим,
Тепер бережуть, щоб твій голос уже не замовк.
А гнівно звучав, наче грім, блискавицями щедрий,
У кожного серце болить від останніх подій.
Та вірити хочеться в краще і дихати вперто,
І щоб не казали, ми маємо вдосталь надій.
Не плач, Україно моя, ще піднімуться хвилі,
Живий Борисфен запульсує в промінні весни.
Нам варто стояти стіною за втілення мрії,
Яку охрестили велично вогнем новизни.
Послухайте серце, воно провіщає напевне,
Ми виборем долю, бо світ починається з нас.
Не плач, Україно моя, хай возноситься кревне
До самого неба, до зорь осяйних, повсякчас.
22:46, 14.01.2016 рік.
Зображення: http://viche-boruslava.org.ua