Шепiт з вуст

Марина Юневич
А час не час?
Нащо час?
Я в час?
Ні в раз!
Бо в нас
Сім’я!
А я…
Твоя…
Хоч всохла…
Крихта.
На столі.
Нашому.
Чому?

Бо, нема.
Бо, німа.
Бо, далеко.
В далечінь?
Відпустила?
Себе?
Ні, вітрила!
Підкорила!
Та, не знала!
Що, твоя.
Водночас, чужа.
Невгамовна.
Свята