До рифмы нету дела мне.
Та иль другая - не критично.
Волнует дух, что, весь в огне,
Живёт могуче, вулканично.
Он сам не знает, почему
Пришёл сюда, где стонут люди, -
Где в наплывающем дыму
Его на крест пошлют Иуды.
Ты пламень чистый не ищи
В газете иль в журнальном глянце -
Ищи в сокровищах души
И в солнечных протуберанцах.
И коль пробился вольный дух
Свободно, молодо, воочию,
То даже абсолютный слух
Не будет рифмой озабочен.
И юность не к стихам спешит -
Она огня взыскует, света.
Молчи, когда душа молчит.
А рифма -
ремесла примета.
Рима
До рими байдуже мені -
Ні, не вона хвилює вічно.
Хвилює дух, що у вогні
Живе могутньо, вулканічно.
Він сам не відає, чому
Прийшов сюди, де стогнуть люди, -
Де у пекельному диму
Його на хрест пошлють Іуди.
Та пломінь щирий не шукай
В брошурі чи газетній гранці -
Знаходити його звикай
У сонячнім протуберанці.
Якщо пробився вільний дух
Розковано, иогутньо, зримо,
То навіть вишуканий слух
Не стане вимагати рими.
Ні, не до віршів поспіша -
Вогню шукає молодь чиста.
Мовчи, коли мовчить душа.
А рима -
Справа особиста.