Звичайно в цю пору чекаєш хурделиць...
Та хтось угорі скасував календар:
на дворі лиш січень, а квітнуть жерделі
і хмарки рожеві розпишнив мигдаль.
Чи то чужина так кепкує суворо?
Чи глузд мій здоровий приліг подрімать?
Чи п'яний туман Середземного моря
зап'яв далечінь, де лишилась зима?
З реальністю пам'ять в мотузку завита,
з уявою злита в єдине буття;
і мріє навколо Земля Заповітна -
як приклад одвічного незабуття.
Похмурі холми зеленіються спритно,
щедріє на барви пустельнеє тло;
пустелиться й небо, лиш ген щось ледь видно -
чи птах заблукалий, чи мо' НЛО,
чи знак таємничий дає Берегиня
його надіславши з терен степових,
що з ними зв'язала мене ностальгія -
мов шнур провідний, щоб тримати повік.