Месяц на небе хмаркай прыкрыўся,
Сорамна быццам яму.
Столькі тут зорак! Прыціх, разгубіўся,
Ці ж гэта мне аднаму?
Колькі іх тут і малых,і вялкіх,
Ведаць навошта каму?
А колькі іх, яшчэ не адкрытых,
Ніхто не адкажа чаму?
Месяц свяціўся, хоць быў ен халодны,
Зоркі не зналі таго.
Дарма вадзілі ўсю ноч карагоды
Каля свяціла свайго.
* * * 09.01.2017 г.
Місяць на небі хмаринкою вкрився,
Соромно наче йому…
Скільки зірок тут! Замовк, розгубився.
– Невже це мені одному?
Хто рахував їх? Великі, маленькі…
З яких невідомих світів?
А скільки тим зорям співали поети,
А скільки складали віршів!..
Місяць сіяв, хоча був і холодним,
Зірки не знали – чому?..
Даремно водили всю ніч хороводи,
Співали йому одному…
Светлана Шакула.