10. 07. 2016 Ти мое все

Виктория Тру
ти затуманив розум мій
і не залишилось нічого крім тебе
в тобі палаю як у вогні
ти владно приручив мене

без тебе я життя не знала
без тебе дні і ночі рахувала
молилася за тебе, і не їла та й не спала
навіть повітря без тебе було так мало

ти всі мої паролі розгадав так влучно
мене тримав, словами говорив так гучно
і ти віддав на муки пекла схованку мою
ти поступово руйнував то що я в серці бережу

а в серці лише ти, такий якого знала тільки я
і я мовчала, довго я мовчала
тому що тебе з трепетом в душі своїй я зберігала
і не хотіла зруйнувати те що мала

я втратила свідомість, я про все забула
лиш би тебе уберегти і врятувати
в твоїх очах, в твоїй брехні я потонула
не знала що твоє кохання може так вбивати

думки, думки, лише думки про тебе
майбутнього позбавили мене
шляхи мої даремні, я не бачу неба
я в небі вже не бачу тієї краси

і що то в серці навіжено виє
але мені всі кажуть що це не любов
а я не дивлячись ні на що все одно про тебе мрію
хоч навіть якщо ти про мене забуваєш знов

і я тобі шукаю виправдання
навіть якщо його нема
і все одно навіть від дотика цього страждання
хочу втопитись у очах твоїх до дна

хочу пірнути в цю безодню ще раз
щоб  щось  пізнати, щось знайти
щоб розгадати всі твої потреби
щоб зрозуміти хто зі мною ти

і я ходжу ніби по краю
не знаючи як ти і що в твоїй душі
я тобі більш не довіряю
але мені потрібні всі твої думки

мої зізнання - це навічно
твої зізнання - мов вода
але я пам'ятаю вираз твойого обличчя
коли дивився ти на мене як ніхто за все життя

я змушена терпіти й далі йти
але блукаю в темряві і намагаюсь знайти світло
з єдиною  надією тебе такого віднайти
якій зі мною був, коли тобі була потрібна

я знаю боляче тобі було
я сто разів за це вже вибачалась
якби могла я б повернула що було
і вже б ніколи тебе не втрачала

можливо бути це мій бумеранг
але чому саме з тобою
коли без тебе жити я не уявляю як
і я к з тобою бути, і немає вже спокою

втекти б, не пам'яти б все, забути
але твої клітини встигли вже в мої врости
я відчуваю досі твої руки
і не втрятує навіть трансплантація душі

я падаю
і падаю униз
і серце рветься на шматки
коли якісь чужі думки торкаються твоїй душі

я вірю що ти мабуть ще прийдеш
але я більш нічого не збагну
чому тебе тепер я комусь віддаю
коли так сильно я тебе люблю?