Я ніколи не бачив батькових сліз
бо він в мене завжди від душі посміхався
він в житті не зберав матеріальне валіз
жартував як завжди, тай дурним не приймався
кожен день, кожну мить зустрічав і радів
і тому, що вже є, і тому , що вже має
він чудово життя, як ніхто, розумів
і що часу даремного тут не буває
і тому гарно жив у належному світі
обережно, тихенько, подіям радів
нікого не образив на своєму віці
бо життя яке мав дуже дуже любив…
і дітей і дружину і стареньку машину
і маленький будиночок, що на горі
але з часом, нажаль, ми втрачаємо силу
покидаючи, все, що було на зорі
бо приходить вона, наголошує: « досить!»
легко так обриває людський переліт
вона всіх забирає, майже тих хто так просить
щоб дістатись кінця, закінчивши свій вік…
я ніколи не бачив батькових сліз
тільки тоді не своїми очима
що це було ? напевно Господь
в мені розбудив, того справжнього синА…