Пiзня осiнь

   
    Останні осінь виплакала сльози,
    Передзимово стишила ходу,-
    Знесилена плелася по дорозі,
    Плекаючи свою гірку біду,

    Спустошена, роздягнена, розбута,
    Оголена до кінчиків гілок,
    Їй ні краси, ні сонця не відчути,-
    Не віддзеркалює, зашерх ставок.

    Та і глядітись в нього ні до чого,-
    Тієї вроди, що була - нема,
    Нема вбрання яскраво-золотого,
    Жебрачку-осінь геть жене зима.