Останнiм золотом сгоря

   
    Останнім золотом сгоря
    Моя не здійснена надія,
    І затуманилась зоря,
    Як стиглі роси вкрили вії.

    Ні, не розбити тугу вщент,-
    Примарою блука між снами.
    Печалі в душу влито вщерть
    Сумними сірими дощами.

    А осінь вже здійма дими
    Понад схололими садами.
    Чужими раптом стали ми,
    Зруйновано у серці храми.