Лина Костенко «Волшебно осень вышивает клёны …»
(перевод Владимира Туленко)
Волшебно осень вышивает клёны
Желто-горячим, серебристым, золотым.
А листья просят: - Вышей нас зелёным,
Ещё побудем, мы – не облетим.
А листья просят: - Дай нам той утехи!
Сады прекрасны, росы – как вино.
Вороны пьют упавшие орехи.
Но, что им черным? Чёрным – всё равно!
***
В себя самих влюбляются леса,
Околдовала их своя краса.
Быть может, к ним явился Левитан,
И тронул кисточкою там, и там, и там.
Осенний ветер, отгуляв, затих,
Стоит берёзонька, - как в искрах золотых!
*****
Ліна Костенко «Красива осiнь вишиває клени …»
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
***
Самі на себе дивляться ліси,
розгублені од власної краси.
Немов пройшов незримий Левітан
то там торкнув їх пензликом, то там.
Осінній вітер одгуляв, затих.
Стоїть берізонька — як в іскрах золотих.