Примари сиві викорчовують спогади,
Сміються із тебе п'яним реготом.
Проводжуєш їх порожнім поглядом.
Не заснути вже з цим відлуненним скреготом.
У грудях міцних кров закипає гаряча,
Але ж ти не в змозі поворухнутися.
Твоя жага волі, часто незряча,
Зашкоджує привидам душі доторкнутися.
У себе пірнаєш, забувши постукати,
Морські тварі легендам дарують народження.
Пристрастю помилки можна спокутати,
Стогоном видай місцезнаходження.
Ніхто не помітить шторм усередині.
Лиш той, у кого око досвідчене.
Радари бомб смертоносних наведені —
У церкві вже свічка за тебе засвічена.
Ізмалу дух твій до подвигів рвався.
Що тут казати - характер із перцем.
Десь вдалині снаряд розірвався.
Уламок. Влучає. Прямо. У серце.
15 ноября 2016 г.