Ой, як тяжко в цому світі жити сиротині-
Хто захоче- камінь кине,хто стусан дасть в
спину.
Хтось лихеє,злеє слово між людьми посіє.
Болить моя голівонька і серденько мліє.
Нема тілу порятунку а душі покою.
Серце рветься, сльози душать від долі такої.
Маю діток, маю внуків, та я їх не бачу.
Покинули рідну землю, згадаю- заплачу.
Спустилася чорна хмара, Україну вкрила.
ПіднялИся посіпаки, розпустили крила.
Кожен рветься владу мати, кожен каже силу.
Позабули хто їх мати, зрадили Вкраїну.
Розірвали на шматочки і сім"ї і душі.
На це стало у них сили, на це вони дужі.
Плачуть люди, небо плаче, плаче Україна,
Лани наші квітучії топче вража сила.
Гинуть наші козаченьки, душа не вмирає,
Пісня мої України на весь світ лунає:
"Ще не вмерла в Україні ні слава ,ні воля!"
Ось такая, не простая, сиротини доля.
Та я вірю, ще проснеться Україна -мати
Будуть лани зеленіти, забіліють хати.
Ще повернуться додому і діти і внуки
Ще обнімуть своїх діток материнські руки.
17.08.2015 р