«СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ»
(стих 1 – из серии 1-7)
Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837 г.)
Перевод на украинский язык: Николай Сысойлов
===================================== Александр Сергеевич Пушкин
===================================== 1-7. СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ
===================================== (стих 1 – из серии 1-7)
===================================== Негде, в тридевятом царстве,
===================================== В тридесятом государстве,
===================================== Жил-был славный царь Дадон.
===================================== Смолоду был грозен он
===================================== И соседям то и дело
===================================== Наносил обиды смело,
===================================== Но под старость захотел
===================================== Отдохнуть от ратных дел
===================================== И покой себе устроить;
===================================== Тут соседи беспокоить
===================================== Стали старого царя,
===================================== Страшный вред ему творя.
===================================== Чтоб концы своих владений
===================================== Охранять от нападений,
===================================== Должен был он содержать
===================================== Многочисленную рать.
===================================== Воеводы не дремали,
===================================== Но никак не успевали:
===================================== Ждут, бывало, с юга, глядь, —
===================================== Ан с востока лезет рать.
===================================== Справят здесь, — лихие гости
===================================== Идут от моря. Со злости
===================================== Инда плакал царь Дадон,
===================================== Инда забывал и сон.
===================================== Что и жизнь в такой тревоге!
===================================== Вот он с просьбой о помоге
===================================== Обратился к мудрецу,
===================================== Звездочету и скопцу.
===================================== Шлет за ним гонца с поклоном.
===================================== Вот мудрец перед Дадоном
-------------------------------
1-7. КАЗКА ПРО ЗОЛОТОГО ПІВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
Вірш 1 – із серії 1-7
***
У якійсь чудесній казці,
У якомусь чудо-царстві
Жив славетний цар Дадон.
Був упертий, наче слон.
Всім сусідам раз за разом
Він нано'сив злі образи
І зненацька, наче злива,
Нападав на них сміливо.
Та під старість забажав
Відійти від ратних справ.
Спо'кій мріяв влаштувати;
Та сусіди дошкуляти
Стали бідному царю,
Пригадавши злість стару.
Щоб від на'паду й падіння, –
Грабежів та зубожіння,
Чужоземного правління,–
Зберегти всі володіння,
То ж повинен був тримати
Цар Дадон чисельні раті.
Воєводи не дрімали,
Та частенько не встигали:
Ждуть, бувало, з півдня, глядь, –
А зі сходу лізе рать.
Справлять тут, – а хвацькі гості
Вже від моря йдуть. Зі злості
Гірко плакав цар Дадон,
Позабувши геть про сон.
Не життя – одна тривога!
Ось з проханням про підмогу
Шле послання мудрецю,
Звіздареві і скопцю.
Шле за ним гінця з поклоном.
І зустрівсь мудрець з Дадоном.
***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016
=============
С ударениями
-------------------------------
1-7. КА'ЗКА ПРО ЗОЛОТО'ГО ПІ'ВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
Вірш 1 – із серії 1-7
***
У які'йсь чуде'сній ка'зці,
У яко'мусь чу'до-ца'рстві
Жив славе'тний цар Дадо'н.
Був упе'ртий, на'че слон.
Всім сусі'дам раз за ра'зом
Він нано'сив злі обра'зи
І знена'цька, на'че зли'ва,
Напада'в на них сміли'во.
Та під ста'рість забажа'в
Відійти' від ра'тних справ.
Спо'кій мрі'яв влаштува'ти;
Та сусі'ди дошкуля'ти
Ста'ли бі'дному царю',
Пригада'вши злість стару'.
Щоб від на'паду й паді'ння, –
Грабежі'в та зубожі'ння,
Чужозе'много правлі'ння,–
Зберегти' всі володі'ння,
То ж пови'нен був трима'ти
Цар Дадо'н чисе'льні ра'ті.
Воєво'ди не дріма'ли,
Та часте'нько не встига'ли:
Ждуть, бува'ло, з пі'вдня, глядь, –
А зі схо'ду лі'зе рать.
Спра'влять тут, – а хва'цькі го'сті
Вже від мо'ря йдуть. Зі зло'сті
Гі'рко пла'кав цар Дадо'н,
Позабу'вши геть про сон.
Не життя' – одна триво'га!
Ось з проха'нням про підмо'гу
Шле посла'ння мудрецю',
Звіздаре'ві і скопцю'.
Шле за ним гінця' з покло'ном.
І зустрі'всь мудре'ць з Дадо'ном.
***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016