Старенька груша

 
  Серед вишень і яблунь в саду
  Зеленіє старесенька груша,
  Коли сумно, до неї іду,-
  Виліковує зранену душу.

  Грушу ту посадив ще мій дід,
  Мама й тато в любові зростили,
  Навесні убирається в цвіт
  І дарує наснагу і сили,

  Укриває зеленим гіллям,-
  Сяду трішечки тут, відпочину,
  Їй тревоги, печалі віддам -
  Сум поменша чи зовсім покине.

  Серед саду, здається в ту мить,
  Наче мама моя розмовляє,
  І у світлу небесну блакить
  Її пісня спокійна злітає.

  Що болить, все до груші несу,
  У той час її бачити мушу,
  Невимовну вбираю красу,
  Наче ліки, старенької груші.