Сьогодні мій розум в серпанку.
Чи то хміль життя, чи мігрень.
Думки хай чекають світанку,
А я відпочину від вчень.
Летить білий пил з небозводу,
І пісню співають світи
Про те, що і в хмарну погоду
Щось світле можливо знайти.
Цілую так гарячо лід,
Ловлю тиші сніжної рештки.
Коли б назавжди чист так світ...
Нові визначали б ми стежки.
Хоч ти будь шляхетной, зима.
Щоб затишок навіть в заметах.
Бо, чесно - слова всі дарма,
Їх надто багато в поетах.
Слова для душі - жар вогнів.
Для тиші ж хоч вічність - тривалість.
І кожна сніжинка без слів
Являє свою досконалість.
Серпанок зійшов, смерть завіту.
Зими час, як сон, промине.
І тільки думки все по світу
Ще досі шукають мене.