На веснянім сонці проросло зернятко
Таке ж воно кволе та таке ж малятко.
Маленький росточок трохи зеленіе,
Зерне хоч маленьке та вже має мрії.
Його мрії линуть високо, високо
Поринають в землю глибоко, глибоко.
Воно хоче зрости до самого неба.
Коренем прорости до води бо треба.
Тепло світить сонце. Вітер повіває.
І росте зернятко з вітром розмовляє.
За часи недовгі колосок зростає
І в своїх коморах нове зерно має.
Пролітає літо. Десь там буде осінь.
Вже все поле жовте та шумінь колоссям.
Із нового зерня зібрана пшениця,
Щоб наступним літом знов заколоситься.