В тени огромных сказочных дерев,
присядь на берег моря-океана.
Прибоя слышен ласковый напев...
Шумят базары чаек и бакланов.
В природы храм войди ты поутру!
Глянь, листья пальм колышутся как пальцы.
Берут аккорды ветви на ветру.
Растения как будто в лёгком танце.
Птиц щебетанье неумолчно тут.
В раю земном цветы в любое время.
Зелёный Мыс! Люблю я твой уют!
Перед твоей красой пригну колени.
Аджарским солнцем бережно согрет
и напоён водою дождевою.
Зелёный Мыс! Ты много долгих лет
одариваешь сказкою живою.
После дождей деревья в серебре.
Зимой вдали Кавказ седой белеет.
На кручах гор, в морщинистой коре
Секвой и сосен мачты в небе реют.
Придёшь сюда от суматохи вечной
И ощутишь всю радость бытия.
Вдруг станешь мудрым, добрым, человечным...
Природа-мать исцелит всех и вся...
Слились в единстве все пять континентов.
И царство Флоры за руки взялось.
Стоят деревья - исполины, монументы.
Словно свидетели всего, что тут сбылось.
Порою летней так играют краски!
Амбра магнолий зачарует всех!
Как хороши травы зелёной ласки,
По глади моря бриза лёгкий бег!
Здесь в январе услышишь гул пчелиный.
Горят камелий розовых глаза.
Цветут фиалки с гибкою лещиной.
Мимозы жёлты, небо - бирюза!
Смотрю на Чакви с птичьего полёта:
Вон, Кобулети прячет горизонт.
на юг - Батуми - Грузии ворота.
А для меня отчизны милой порт!
От восхищения замирает сердце!
Я опьянён твоею красотой!
Ты - моя молодость! Моё шальное детство!
Я породнился с этою землёй!
Люблю я край мимоз и мандаринов,
взращённых лаской загрубелых рук.
Здесь Человек с природой дружит сильно.
Здесь Человек всему живому Друг!
Пусть землю греет солнца излучение!
И будут всюду радость и цветы!
Напоен воздух птиц весёлым пением!
И нам откроется Дорога Красоты!
Батуми, Батуми! - слышится в шуме прибоя, прибоя, прибоя...
Солнечный город счастлив и молод душою, душою, душою!
Чайки, дельфины на глади морской,
в парках павлины и розы.
Горят апельсины на ветках зимой
И дурманящий запах мимозы...
1986 Песня была напечатана в газетах "Моряк Грузии" и "Советская Аджария" в феврале 1986 г
Батумі і Зелений Мис - Мцване Концхі
Александров-Снігур
В тіні величезних казкових дерев,
присядь на берег моря-океану.
Прибою чути лагідний спів...
Шумлять базари чайок і бакланів.
У природи храм увійди ти вранці!
Глянь, листя пальм колишуться як пальці.
Беруть акорди гілки на вітрі.
Рослини ніби в легкому танці.
Птахів щебетання безугавно тут.
В раю земному квіти у будь-який час.
Зелений Мис! Люблю я твій затишок!
Перед твоєю красою пригну коліна.
Аджарским сонцем дбайливо зігрітий
і напоєний водою дождевою.
Зелений Мис! Ти багато довгих років
зустрічаєш сказкою живою.
Після дощів дерева в сріблі.
Взимку далеко Кавказ сивий біліє.
На схилах гір, у зморшкуватій корі
Секвой і сосен щогли в небі майорять.
Прийдеш сюди від вічної метушні
І відчуєш всю радість буття.
Раптом станеш мудрим, добрим, людяним...
Природа-мати зцілить усіх і вся...
Злилися в єдності всі п'ять континентів.
І царство Флори за руки взявся.
Стоять дерева - велетні, монументи.
Немов свідки всього, що тут сталося.
Іноді річної так грають фарби!
Амбра магнолій зачарує всіх!
Як гарні трави зеленої ласки,
По гладі моря бриз легкий біг!
Тут у січні почуєш бджолиний гул.
Горять камелій рожевих очі.
Цвітуть фіалки з гибкою ліщиною.
Жовті мімози, небо - бірюза!
Дивлюся на Чаква з пташиного польоту:
Он, Кобулеті ховає горизонт.
на південь - Батумі - Грузії ворота.
А для мене вітчизни милої порт!
Від захоплення завмирає серце!
Я сп'янілий від твоєю красою!
Ти - моя молодість! Моє шалене дитинство!
Я поріднився з цією землею!
Люблю я край мімоз і мандаринів,
вирощених ласкою загрубелых рук.
Тут Людина з природою дружить сильно.
Тут Людина всьому живому Друг!
Нехай землю гріє випромінювання сонця!
І будуть всюди радість і квіти!
Напоєне повітря птахів веселим співом!
І нам відкриється Дорога Краси!
Батумі, Батумі! - чується у шумі прибою, прибою, прибою...
Сонячне місто щасливий і молодий душею, душею, душею!
Чайки, дельфіни на гладі морський,
у парках павичі і троянди.
Горять апельсини на гілках взимку
І дурманний запах мімози...