Стихи для песни написаны Александровой Галиной Владимировной, женой автора.
Идея и музыка - автора.
Я как-то раз гуляла по Памиру.
Вдруг вижу интересную картину:
Ступая босым на холодный снег,
выходит мне навстречу человек!
А человек тот был совсем не прост.
Он шерстью с головы до ног оброс.
И назывался почему-то снежным.
Но был со мной необычайно нежным.
Мой снежный человек, мой снежный человек!
Нас познакомил белый снег...
Мой снежный человек, мой снежный человек!
В горах с тобой осталась я навек...
Как только я решила быть с тобой,
Ты был готов назвать меня женой...
Но почему-то в горы убежал.
Хотя жениться мне пообещал.
С тех пор хожу-брожу в горах одна.
Уж не невеста, но и не жена...
Ты снежный и слова твои как лёд.
Со мной твоих детишек хоровод...
Хочу туристкам дать один совет:
В горах вы не найдёте мужа, нет!
А снежный человек сыграет с вами в прятки...
Вы от него бегите без оглядки!
А если встретится он вам в пути -
вы постарайтесь от него уйти.
Но если сердце кто его расплавит,
Та сразу бабой снежной станет.
Снігова людина
Вірші для пісні написані Александрової Галиною Володимирівною, дружиною автора.
(Ідея і музика - С.Б.Александров-Снiгур)
Я як-то раз гуляла по Паміру.
Раптом бачу цікаву картину:
Ступаючи босоніж на холодний сніг,
виходить мені назустріч людина!
А той чоловік був зовсім не простий.
Він шерстю з голови до ніг обріс.
І називався чомусь сніжним.
Але був зі мною надзвичайно ніжним.
Мій снігова людина, мій снігова людина!
Нас познайомив білий сніг...
Мій снігова людина, мій снігова людина!
В горах з тобою залишилася я навік...
Як тільки я вирішила бути з тобою,
Ти був готовий назвати мене дружиною...
Але чому-то в гори втік.
Хоча одружуватися мені пообіцяв.
З тих пір ходжу-броджу в горах одна.
Вже не молода, але й не дружина...
Ти сніговий і слова твої як лід.
Зі мною твоїх діточок хоровод...
Хочу туристкам дати одну пораду:
У горах ви не знайдете чоловіка, ні!
А снігова людина зіграє з вами в хованки...
Ви біжіть від нього без оглядки!
А якщо він зустрінеться вам на шляху -
ви постарайтеся піти від нього.
Але якщо серце хто його розплавить,
Та відразу сніговою бабою стане.