Петя Дубарова
ДИТИНСТВО-ЛІТО
(Імпресія)
Мої дні сплелися, мов чагарі. Заплело їх щастя, наче строкату нитку, розгойдало.
Я знов з моїм літом. Пам’ятаю, як цілувала його плечі, солоні від моря й вітру, і проводжала його, сумна й німотна. Пам’ятаю, як хмари випили його до денця й понесли кудись. Проте тепер воно знову тут.
Його руки обпікають, наче сіль. Волосся ляскає мені по спині, наче сполоханий мартин, і кожна волосинка його схожа на золоту гітарну струну.
Воно потягло мене кудись. Куди? Аж раптом широко розплющую очі. Таж це моє дитинство, моє дитинство. Моє миле дівча, що цілком належало мені. Як дивовижно воно перелилося в образ літа. І я біжу за ним. Сукня плющить по моїх стегнах. Вітри линуть мені в очі і обдають їх солоним холодом.
Куди?
Гратися. Цей пересмішник-вітер ще не здув крейдяні обриси нмальованого на асфальті класа. Ось — кицюня, як мала пташка-стрибуха підплигує в моїх ногах. Хтось суне мені в руку ляльку, і мої пальці не втомлюються куйовдити штучне волосся. Проте за мить заплющую очі...
Де літо? Де моє дитинство? І що то за лялька в моїх руках? Нещодавно я бавилася нею. Гасала, боса, по асфальту і мене обпікав його жар. Ха-ха-ха!
Несподівано мене підхоплює інше літо. Воно вертає мене до Лунапарку. Я віднесу йому сяйво моїх очей і спомин про сміх, гойдалки, гітари і хлопців. Вернуся пізно ввечері, і довго ще до мого волосся налипатиме теплий пил від усмішок і пісень. Але раптом переді мною постає та сама рябопола бешкетниця, з якою я гралася. Вона сміється і шепоче на вушко, як знайшла морську мідію.
То з ким мені піти?
Чи з нею — бігти берегом, щоб хвилі, наче мокрі цуценята, щулилися до моїх ніг? Чи з цим новим літом, що тільки-но з’явилося в мене?! Воно шепоче на вухо таємниці, і я відчуваю, як гітара знов заграє в моїх руках.
Воно завжди торкається мене легко, коли щасливі закохані дівчата проходять край нас і щось собі шепочуть. І обіцяє, що цей Лунапарк буде мій.
З ким піти? З ким розділити свої маленькі таємниці? З моєю малою приятелькою чи тою, що дивиться мені у вічі і ховає в собі щось таємниче й принадне?
З ким мені піти?..
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
ДЕТСТВОТО-ЛЯТО
(Импресия)
Преплетоха се дните ми в гора. Заплете ги щастието като пъстър конец, разлюля ги.
Пак съм с моето лято. Аз помня как целувах раменете му, солено от море и вятър, и го изпращах тъжна и няма. Помня как го изпиха облаци и го отнесоха. Но сега е тук.
Ръцете му ме парят като сол. Косата му пляска върху гърба ми като уплашен гларус и всеки неин косъм е сякаш златна струна от китара.
То ме дръпна нанякъде. Къде? И изведнъж разтварям широко зеници. Та това е детството, моето детство. Моето мило момиче, което доскоро притежавах изцяло. Как чудно се е преляло в образа на лятото. И аз хуквам след него. Роклята плющи върху бедрата ми. Ветрове нахлуват в очите ми и ги близват със солена хлад.
Накъде?
Да играем. Този присмехулник вятърът още не е издухал тебеширените очертания на нашата куцанка. Ето - мацата като малка скоклива птичка подскача в нозете ми. Някой мушва в ръцете ми кукла и пръстите няма да се уморят да решат изкуствените коси. Но за миг затварям очи...
Къде е лятото? Къде е моето детство? И каква е тази кукла в ръцете ми? Та преди малко аз играх с нея. Скачах боса по асфалта и ми пареше горещината му. Ха-ха-ха!
Изведнъж ме грабва друго лято. То ме отнася към Лунапарка. Аз ще отида, за да отнеса светлината му в очите си и спомена за смях, колички, китари и момчета. Ще се върна късно вечерта и дълго топъл прах от усмивки и песни ще лепне в косите ми. Но внезапно пред мен изскача онази същата пъстропола палавница, с която играх. Тя се смее и шепне на ухото ми как е намерила морска мида.
С кого да ида?
С нея ли - да тичам по брега и вълните като мокри кученца да се гушат в нозете ми. Дали пък с това ново лято, което се появи за мен сега?! То шушне в ушите ми тайни и аз чувствувам как китарата заиграва в ръцете ми.
То винаги ме докосва леко, когато щастливи влюбени двойки минават край нас и нещо си шепнат. И обеща ми този Лунапарк да бъде мой.
С кого да ида? На кого да споделя своите малки тайни? На моята малка приятелка или на тази, която ме гледа в очите и има нещо странно и омайващо?
С кого да ида?..