Безнадійне мовчання нічного очерету.
Глуха тиша, і глухітно крізь навкруги.
Божевільний майстер поблизу портрету
Зрікався власної руки.
Очі, змовившись, спокуси і розваги задля
Спокусу імітуючи, втішались їм.
А майстер, крокуючи до божевілля,
Всміхався і вклонявся їм.
Наче витвір Рафаеля – оголене дитя
Йому сміялось, знущаючись відверто,
Із здертого, зіпсованого полотна
Безнадійно та посмертно.
Божевільне мовчання нічного очерету.
Глуха тиша, і глухітно крізь навкруги.
Художник, прихильник Рафаеля Санти,
Лишився глузду у ріки.