Прийшли на землю злі часи!!!
Чума не шкодувала,
Ні немовлят, і ні краси,
В струмках біда співала...
Бігли ті люди у ліси,
По їх слідах хвороба,
У крапельках Святій роси,
І тінню хлібороба...
Понад Дністром вдова жила,
Згубила Долю пошесть...
І чоловіка відняла,
Дітей родимих більшість...
Лиш доньку Бог їй залишив...
Але біда і з нею,
Великий біль її душив...
І в'янув квіт лілеї...
Раз уночі у бідний дім,
Прийшла одна старенька,
Казала голосом глухим:
- Остання гине донька?
Могла б і вижити вона.
А мати на коліна,
- Старенько, рідна!!! Це чума,
Померла вся родина.
- Допоможи, бабусю, їй.
Відкрий же таємницю,
Завіт не позабуду твій!
- Врятую я дівицю!
- Хворобу цю наслав Господь,
Бо зла багато в Світі,
Хто без Хреста того лиш ледь,
Можливо врятувати...
А таємниця же проста,
(Нехай Бог зберігає)..
Якщо не бачить біс Хреста,
Того він умертвляє.
Наший на сукню їй Хрести,
І чорні, і червоні,
Зумій же тайну зберігти...
Зігрій дочки долоні...
Сорочки вишиті уже,
І терен, мак, калина...
Та горе мучить їх чуже...
Цвіте краса-дівчина...
Побігла по селу вдова,
І стукала у хати,
Кричала бабині слова ...
Благала вишивати...
А люди думали чудна,
І марить в ній хвороба,
Розпатлана ішла... сумна...
Уста кольору неба...
І задзвонила Мар'я в дзвін,
У Церкви люд зібрала...
Та під покровом Святих стін,
З дочки одяг зірвала...
Дівчатко почорнила вмить,
І впала біля вишні...
Серднеко в мами не бринить...
Ридають люди грішні...
І поховали їх удвох,
Пошили вишиванки...
А на землі у всіх свій шлях...
Нема в селі Іванки...
_______________________________
За мотивами народної легенди про чуму і вишиванку. Записано від І. М. Розвадовського, 1918 р. н., у м. Теребовлі, що на Тернопільщині, у 1978 р.