Печаль блукаe помiж снами

   
   Печаль блукає поміж снами,
   Пожовклим листям падає в траву
   І лине разом з журавлями
   У хмарну даль,у безвість дощову.

   Але чомусь вертає знову,
   (Невже не має й крапельки жалю?!),
   Горить в садочку калиново,
   І ранить душу стомлену мою, 

   Росте у ній і зеленіє,
   І хазяйнує у чуттях живих,-
   Кружля шаленим буревієм
   І зерно сіє в спогадах моїх.