Оригинал:
Навчусь любити осінь крізь вікно,
Що так відверто тулиться до клена.
Між листям небо зблискує черлено,
Бо небо вільне...Небу все одно,
Що з цих галузок злото облетить,
Що у вікні самотній вогник згасне...
Життя на фоні Вічності прекрасне,
Як осені невідвортна мить...
А час летить...а час собі летить,
Немов легкі прозорі павутинки...
Вікно і осінь з силуетом жінки
Зливаються - і музика дзвенить...
Якась така космічна, неземна,
Приречена світитись і світити...
Бо в кожній ноті - біль, любов і квіти,
І світу нерозкрита таїна...
Не хочу віддалятись від вікна
Ось голуби збирають щось під листом...
І горобина тішиться намистом -
Така красива і така сумна...
...На склі малюю прожилки вітрів,
Вбираю серцем всі картинки й звуки .
І в крила перетворюються руки...
І прагнуть ДИВ... © Світлана Костюк
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Я стану любоваться сквозь окно
Той осенью, что красит ветви клёна.
Средь листьев синь небес блестит червлённо:
Свободно небо…Небу всё равно,
Что золотой листвы поблекнет лик,
Что одинокий свет в окне погаснет…
Да, жизнь на фоне Вечности прекрасна,
Но – осени неотвратимый миг…
А время…как же время-то летит,
Легка прозрачность паутинок эта.
Окно и осень с женским силуэтом
Сливаются – и музыка звенит…
Светить её призванье и светить,
Космическая, словно неземная…
И каждой нотой сердце голуби'ть…
А тайна света остаётся тайной.
...Не в силах отделиться от окна:
Вот голуби расшерудили листья…
Рябина рядом тешится монистом –
Она красива…только – как грустна!..
Рисую на стекле я синь небес,
Вбираю сердцем виды все и звуки…
Хотят преобразиться в крылья руки
И ждут ЧУДЕС…
Аватар Автора оригинала