Що не прокляття - то наче господнiй дар,
Очi додолу. "Дитино, ти божевiльна",
Хай божевiльна, але запитай, чи вiльна?
Бути собою - це неподiленний скарб.
Я ж не благаю, благати - остання рiч,
Довгий перелiк загинувших через волю,
Чуєш, мiй ворог, ти чуєш, що я говорю?
Я не благатиму, день заслiпляє нiч.
Це не найкраще в менi, i не знає меж
подих гарячий в потилицю на безмежжi,
Демон жахiть, що палає у цiй пожежi,
Лий в чарку кровi своєї, я буду теж.
Потiм питатиму в Господа на судi:
"Боже, я вiльна?" - "Дитино, ти божевiльна..."
Зранку здалося - слабка, але нi. Я сильна.
Тож не барись. Зачиняй за собою. Йди.