Коли вночі навідує безсоння,
по небу котиться зірок кортеж
і Місяць вигляда з-за підвіконня -
сполоханим думкам немає меж.
Розбуджують підсліпувату пам'ять,
слова складають у смутні рядки,
а я і не здогадувалась навіть,
що сумувати вже нема за ким.
Нема за ким викохувать зажуру,
нема до кого простягнуть долоні...
Та пада сніг! І вже не так похмуро,
коли вночі навідує безсоння.