Дівчина-вітер влітає у вікна
І грає як кішка із тюлем легким,
ЗАвжди раптово, як зірвана квітка
Дарує надію людям слабким.
Дівчина-вітер сміється до стелі
І світ від депресії прагне спасти,
У неї руки зАвжди в пастелі -
Монохромний тягар їй важко нести.
Дівчина-вітер зникла... Навічно?
Може, до мене колись повернеться?
Я просто надіюся (так нелогічно)
Що вона сміхом в мені обернеться.
Дівчина-вітер... ти мною була,
Чи лиш пролітала миттєво?
З тобою незвично, нестабільно жила,
Все маленьке було - суттєво,
Все велике - лиш Бог любові.
Я літала, ти літала в мені,
Пульсувала шалено в крові...
Я була... ми були живі.