Розчини вiконця, мiй чудовий краю!
Тут багато сонця i степiв розмаю.
Вiтерець веселий дме на колосочки,
I розбiглись в селах вулицi-струмочки.
Хати, як сестрички, в бiлi сукнi вбрались,
Верби бiля рiчки долi зачекались.
Повеснi вже птахи прибули здалека,
На куточку даха звив гнiздо лелека.
Мабуть, радiсть буде: прилетiв з любов'ю,
Адже добрi люди в нашiм Приднiстров'i.
Хай зорi багаття день розпочинае,
А крилате щастя край наш не минае.