Ти холодний і просто не мій,
Я сумую, не знаю й боюсь,
Не винен вітер, мороз, сухостій,
Ніхто не винен у цьому, постій.
Ти просто ховаєшся,
Не відаю, де та безодня,
Не знаю, любишся там чи караєшся,
Завжди надіюсь, що вернешся до полудня.
А ти не вертаєшся,
Десь там у темряві,
Десь там, може, і каєшся,
Можливо, примкнув до якогось племені.