Навіщо спомини , навіщо маячня?,
Слів зрозумілих , але вже не любих,
Ты скажеш - знову це , якась дурня,
Для чого нам шукати інших, других?!
Я промовчу, а запізнілий спів,
Нехай рве душу каяттям до віку,
Не хочу чути цю громаду слів,
Твоїм вже обіцянкам, нема ліку .
Перечитаю Блока і Дюма,
Складу до купи образи чудові,
Поэт і романіст писали та дарма...
Нам хочеться страждання і любові
Я витру сльози, стану на поріг,
Свого життя ,але уже без тебе,
Повішаю на двері оберіг,
Оберігає хай, від того,хто не треба.
Жовтень 2016