ОЛЕСЯ РАЙСКА
Вiолончельне...
(http://www.stihi.ru/2016/11/20/4915)
----------------------------------------
Ти мені затуляєш сонце!
Я тобі - місячне сяйво…
Як це сталося, що це? що це?
Одне одному дорікаймо.
В чому ж сенси любові такої?
Це - безглуздя, але ж кохаймо!
Та ми віримо все ж с тобою:
Щастя згублене відшукаймо…
Ми гуляли отак дахами
Та вдивлялися в краєвиди…
Ким були ми, хіба птахами?
А сусідам - як ті сновиди…
Все у хмари пливло те місто,
А у вікнах згасало світло
Ми з тобою шукали змісти
Було холодно, непривітно…
Ми хотіли злетіти - в пам‘ять:
Загубили орієнтири…
Не лишилося сліду навіть,
Де любов розправляла крила…
Пам‘ятаєш - тієї ночі
Десь під дахом - в одній оселі
Лише трішки примруживши очі
Жінка грала на віолончелі…
То - бразильськая бахіана…
З волі Божої чи з прокляття?
Непізнавана та незнана
Серце краяла нам сум‘яттям…
То ж чому? Як на кого – звісно,
Професійне заняття – грати,
А для нас - і святе, і грішне!
У тій музиці... мов з-за гратів
Пробивався промінь надії
В серці музика вже лунала,
Яскравішали давні мрії…
Зеленішали спогадів трави…
Все це - музика? Що ти, що ти?
Вічна відповідь на питання...
Так тобі все лунати доти,
Доки Всесвіт живе коханням...
Так, я знаю – ти моє сонце,
Я для тебе – місячне сяйво.
Так звучить із сердечних донців
Музика – ми кохаймо!!!
http://www.youtube.com/watch?v=ATA9v7ab-mA
Е.Вілла-Лобос. Арія з Бразильської бахіани №5
******************************************************
Ты мне застишь на небе Солнце!
Я тебе - свет Луны далёкой...
Как случилось, что это? що це?
Мы опять друг к другу с упрёком.
В чём же смысл у любви у такой?
Но мы просто любим - без смысла!
И мы верим в счастье с тобой :
Потерявшееся отыщем!
Мы по крышам с тобой гуляли,
Уточнялся пейзаж в беседах.
Кем мы были?- разве, птенцами...
И лунатиками - соседям.
Город в тучах тонул повсеместно,
Вот и в окнах не стало света,
Смысла не было в поисках места,
Было холодно, неприветно...
Мы хотели взлететь - где память:
Потеряли ориентирье...
Не осталось даже следа нам,
Где любовь расправляла крылья ...
Ты запомнил таинства ночи,
Что под крышею нас застала?
Лишь немного прищурив очи,
Что нам женщина там играла?
То - бразильская Бахиана ...
Божья воля или проклятье?
Непонятная, даже странная -
Чтоб смятеньем сердц`а терзать нам?
Почему? Как кому - конечно,
Есть профессия - и играй сам.
А для нас - и свЯто, и грешно!-
В той мелодии, пробивался
Сквозь решётку надежды воздух...
В сердце музыка зазвучала
Приукрасились давние грёзы...
Зеленей трава вспоминалась...
Это музыка? Что ты? Вечность...
Вечна отповедь на вопросы...
Но тебе звучать бесконечно,
Ведь живёт лишь Любовью - Космос...
Да , я знаю, - ты моё Солнце!
Я тебе - свет Луны из глуби...
Из сердечных звучит колодцев
Музыка - ведь мы любим, любим!!!