Приніс я вранці тобі, мила,
ще вчора зірвані квітки,
бо мої мрії помертвіли,
як ті зів‘ялі пелюстки.
Я нашептав моїм левкоям
про згаслу у собі любов
і ти в оплакані покої
мене не зви ніколи знов.
Нудьгою вкрились візерунки,
краса поблякла неспроста.
Більш не запалиш поцілунком
мої холодні вже вуста.
Нехай твій кожен погляд віє:
„Ти не любив, тобі не жаль“,
беззаперечно розумію
твого кохання всю печаль.
19.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „Я положил к твоей постели“.
Сергей Есенин
Я положил к твоей постели
Полузавядшие цветы,
И с лепестками помертвели
Мои усталые мечты.
Я нашептал моим левкоям
Об угасающей любви,
И ты к оплаканным покоям
Меня уж больше не зови.
Мы не живем, а мы тоскуем.
Для нас мгновенье красота,
Но не зажжешь ты поцелуем
Мои холодные уста.
И пусть в мечтах я все читаю:
«Ты не любил, тебе не жаль»,
Зато я лучше понимаю
Твою любовную печаль.
1912-1913