І ніч без сну, і день – «не відпочинь»…
Хтось невгамовно крутить коліщатко,
Бо час летить, не втримати хвилин,
І неможливо стати на початку…
Життя – стривай! Не чує…Та, дарма…
Всі найважливі миті пам’ятаю…
Між нас була засніжена зима,
Як поодинці грілись теплим чаєм…
Була весна і зустріч тет-а-тет,
І ніжний погляд, він ще досі манить…
Тоді піднявся наш імунітет
Від злих думок, обманного туману…
А літо! Довге літо через край
Переливалось в «хочу» і «потрібний»,
Тримай як я той час, не відпускай,
Не викидай обручки, хай і срібні…
Нам осінь рушниками застелю,
Та різнобарв’я витку на тканині…
І точно знаєш: ми у світі «ЛЮ»,
Бо довіряєшь досі голу спину…
(02.10.16)
Перевод Риммы Батищевой:
И ночь без сна, и днём не отдохну…
И колесо крутиться не устало,
Летят часы, секунды, ни одну
Не задержать, нельзя вернуть в начало…
Помедли, жизнь! Не слышит… глухота…
Но важное всё помню не случайно…
Была зима, единственная та,
когда не вместе грелись тёплым чаем.
Была весна и встреча тет-а-тет,
И нежный взгляд, что помнится и манит…
Тогда был крепок наш иммунитет
От злобных дум, от мрачного тумана…
А лето! Что за лето через край!
Тогда лилось «хочу», «мой ненаглядный»,
То время, я прошу, не отпускай,
И кольца нам выбрасывать не надо!
Нам осень рушниками застелю,
По ним любовь узорами прошита
Ты знаешь, что живём мы в мире «ЛЮ»,
И доверяешь спину беззащитно.