Сядь на моріжок,
Пересипай мене, як сіль,
Перемивай, як золотий пісок
Широким решетом,
Перекидай, як яблучко,
З рум’яного на другий, блідий бочок,
Переклади мене, як ніж,
З руки у руку,
і від цієї ночі шматок відріж,
бо темрява уже смакує муку,
вже гальма заскавчали
і колесо спинилось.
Стисни мене рукою,
бо троє їх...
а вулиця
закінчиться стіною.