ой правдонько мила
ой правдонько люба
куди ти ходила
немовби по згубу
ходила де звірі
ходила між люди
де дні ще не сірі
і легко у грудях
блукала очима
голодними світла
між крил за плечима
по сідлах і мітлах
дороги питала
водиці і хліба
і сонце вітала
у проблисках німба
на тебе чекала
в порожнім вагоні
у місті-вокзалі
у Божій долоні
чекала хотіла
тобі розказати
про все наболіле
і болем багате
чекала прохала
у вітру погоди
свічею згорала
до рані приходу
купалася в зорях
що мерзли в криниці
в полях що говогорять
плекала пшеницю
в боях гартувала
відвагу і силу
та сліз не ховала
і горем не вбила
отих недалеких
близьких годівниці
вмирала від спеки
наруги і криці
вмирала благала
у небо вростала
молитвою стала
і листям опалим
ой правдонько мила
ой правдонько люба
а де твої крила
зворушливі губи
31 Жовтня, 2016