(перевод с украинского)
Смотрю я на небо и думку гадаю:
Почто я не сокол, как он не летаю,
О Бог, почему ты мне крыльев не дал?
Я землю покинул бы, в небо взлетал.
Подальше за тучи, подале от света,
Искать себе долю, на горе приветы
И ласки у звёзд и у солнца просить,
В их ясном сиянье всё горе топить.
Судьбе ещё с детства кажусь я нелюбый,
Батрак у неё я, ублюдок пригульный;
Чужой я судьбине, чужой у людей:
Да разве кто любит безродных детей?
С несчастьем целуюсь, привета не знаю
И горько, напрасно свой век коротаю,
И в горе узнал я, что только одна —
Далёкое небо — моя сторона.
Когда станет горько, печальней, грустнее, —
Глазами на небо, и мне веселее!
Я тут же забуду, что я сирота,
И мысль далеко, улетает беда.
Ах, если б мне крылья, орлиные крылья,
Я б землю покинул и на новоселье
Орлом быстрокрылым, не как человек,
Я в тучах бы скрылся от мира навек!
Недолi
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.
І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!