Хатинка

Наталья Бурлай
Там, де промінь останній сховався у тиші,
Там, де квіти духмяні схилились ві сні,
Де зітхає вже нічка на лавці під вишнею,
Вже замовкли до ранку і сміх, і пісні.

Серед яблунь стареньких сховалась хатинка.
Потонула в обіймах бузкових зелених..
Їй ліхтариком місяць в віконечко світить,
Соловейко закоханий плаче натхненно..

Наче теплою ковдрою зорями вкрилась..
Наче в мріях липневих розтала на мить..
Спить хатинка.  Їй щастя казкове наснилось.
І садочок навколо давно уже спить..