Мій любий казав " - Не здавайся.
Цей світ рано чи пізно прогнеться під нас.
Це лише питання часу.
Просто спостерігай на що здатен час."
Мій любий казав " - Не лякайся.
Життя ще покаже що таке справжній страх.
Втрачати назавжди
А потім знаходити, їх, померлих, у снах."
Мій любий казав "- Не тікай.
Від себе тікати не в силі жодне з живих створінь.
Я намагався.
А бачиш що вийшло? Тепер не знаю де моя тінь"
Мій любий притих. Зібрав речі.
Вдягнувся.
Про себе щось нерозбірливе пробурмотів.
Мій любий пішов.
І якби повернувся - все одно б не знайшов потрібних слів.