"Почему цвести спешите, странные.
Удивляюсь - не могу понять.
Видите, как все стремятся ранние
Голубые звездочки сорвать.
Ну, а вам, как будто нет и горя,
Что вас топчут, нюхают и рвут,
Разлились вокруг синее моря
Под весенний первый изумруд..."
Александр Баев
* * * * *
Однокласникам
В Королівському лісі так рясно.
В Королівському лісі весна.
Грає квітень повітрям прекрасним,
Тягне в поле, до лісу всіх нас.
Ми йдемо усім класом. Ну, майже.
М’яч, картопля, багаття, пісні.
І транзистор. Грай, музико, грай же.
Що це, сниться в далекому сні?..
Веселились у лісі всім класом...
Боже, як же давно це було!
І було ще життя все в запасі,
І не знали ще, що таке зло...
Як багато немає вже друзів.
Уже наші найкращі пішли...
Де ви зараз, в якому вже крузі,
Де свій вічний притулок знайшли?..
Коли бачу ці проліски сині, -
Наче бачу ту ранню весну,
Ті ліси і сади солов’їні,
І багаття, які не вернуть.
Вслід за проліском вкриється рястом
Посередині квітня земля,
І зійдуть в серці спогади рясно,
Ті, що в буднях тихесенько сплять.
Проростають з землі синім сміхом
Сині проліски в синіх лісах,
Де залИшилась казкою втіхи,
Наша юність в забутих піснях.
*
По мотивам стихотворения
"Голубые Пролески"
Александр Баев
Свидетельство о публикации
№113032000302