До тебе родина я знов завітаю,
Бо серцем вогненним одну лиш кохаю,
Яку із народження свого пізнав,
Та котру навіки як син покохав…
Такої у Білому Світі не знаю,
Та славу її до небес підіймаю,
Для неньки багато віршів написав,
Там щастя кохання уперше пізнав.
Тебе Україна завжди пам'ятаю,
Та з святом привілля сьогодні вітаю,
Де світить під сонцем мов дзеркало став,
В який у дитинстві далекім пірнав.
Калину червону і не забуваю,
Пісні вечорами про неї співаю,
Ось, душу і тіло повірте б віддав,
Для неньки, яку я навік покохав.
Автор Геннадій Сівак.
25 серпня – 25 вересня 2016 року.