Заігралася , заблудилася...
Переплутала все , заігралася,
Загубилась я , заблукала,
Бо з жонатим , чорнявим, кохалася
І було мені мало і мало.
Не знайти вже мені , не згубити,
Вже той гріх тягарем за плечима,
Мушу память свою обнулити,
Про кохання з чорними очима.
Сповідаюся і щиро каюся,
За той гріх , що серце не бачить,
Я покаюся і сподіваюся,
Що Господь мені може пробачить.
Свічка блуду уже догорає,
Я нарешті знайшла собі ліки ,
В заметілях зими поховаю,
Любов таємну , гріховну – НАВІКИ.
АВТОР; Н.П.Рубан.