Карпати рідні! Знову Я,
До вас на крилах прилетіла!
І кожна кліточка моя,
Радіє вам… Природа мила.
Дає мені свою любов -
Так щиро, лагідно, тендітно…
Тут наповняю свою кров,
Енергією сонця й вітру,
Тут починаю все з нуля,
Прощаю біди і образи,
Неначе сон… Тут справжня Я,
Без мішури і без прикраси…
Із кожним подихом ковток,
Повітря груди наповняє.
Життям… Здається, зроблю крок –
Дістану крила і полечу до небокраю!
Дякуючи Богу що є такі чудові гори,
Мої Карпати золоті! Природа люба –
Це все, що силу нам дає усім,
Бо всі ми звідси, з неї родом…