***

Прийми у дар думки мої бездонні,
І дні, і ночі, згублені в чеканні,
Й усмішки сонця, знайдені в безодні
Для тебе; і повір, що це – кохання.
Воно приходить враз. Й мабуть ніколи
Душі твоєї не торкнеться струнка
Отих пісень, узятих з небокола,
Й чарівних почуттів ясна корунка.
Цей день пройде... і знову на світанні
Займеться полум’ям день новий аж до хмар.
І все минає, тільки це кохання
Напевне, у житті – останній дар.