Як приємно шурхотить листя золоте…
Промінці рудим котом горнуться у міх,
Цілий міх з отих листків жовтень, знай, плете…
І дитячим голоском ллється парком сміх…
Чи найкраща є пора? Годі, не питай!
Тільки б настрій не підвів… Дні свої люби,
Не важливі кольори – сяє небокрай,
І відлякує, жене далі тінь журби…
Не рахуй роки, бо їх вітер осідлав…
У тобі завжди живе миле те маля,
Що збирало золоте листя для забав…
Посміхається щораз, хоч уже й здаля.
(14.10.16)
Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:
http://www.stihi.ru/2016/10/23/26
Как приятно шелестит жёлтая листва…
Солнца луч, как рыжий кот, кутается в мех.
А октябрь из них плетёт чудо-кружева…
Льётся детским голоском в парке звонкий смех…
Есть ли лучшая пора на пути твоём?
Лишь бы не подвёл настрой: это не с руки…
И палитра не важна, если окоём
Воссиял и гонит вдаль тень твоей тоски…
Не считай года, коль их ветер оседлал…
Навсегда в тебе живёт той малышки свет,
Что тебя вдоль жизни всей за руку вела,
Словно листья собрала, устилая след…