Я дивлюся, як падає листя,
Як вдягається в золото осінь,
Приміряє з калини намиста
І тумани вплітає у коси.
Мов бурштинові сльози те листя,
Мов атласнії сукні ті вбрання,
Мов коштовні рубіни в намистах.
Осінь - гарна тендітная пані.
Та чому ж тая панночка плаче
І чого ж так дощами сумує ?
Скривдив хтось ії бідну неначе,
А може так душу сльозами лікує...