Мокрий сніг над баштою кружляв.
Вітер флюгери на північ повертав.
Сірий ворон в цю натхненну непогоду,
Про справжніх лицарів творив священну оду.
Відтоді вже багато літ сплило,
У чисті ріки крові натекло.
Та навіть через сотні років пам’ятає,
Тож слухайте, коли розповідає.
Стріла горіла, меч палав.
І не один солдат упав.
Доля могутнію рукою
Десь при Гранік, на полі бою,
Двох воїнів у бій звела
На героїчні їх діла.
І один з них, замислившись, сказав:
- Я Ісси, Сирію та Тір здолав.
Порадь, оракуле, вкажи мені стежки,
Щоби ім’я моє закарбувати на віки.
- Могутній флот твій буде вперто плити,
Портів ще більше зможе підкорити.
Паркани міст перед тобою вмить впадуть.
На твою честь нові міста зведуть.
Як ти і хочеш, зміниш світ,
На довгі, довгі сотні літ.
Про тебе пам’ятатимуть, герою.
Та смерть вже поглядає за тобою.
Олександр Шумаков
українською переклала Ольга Горковенко