***

Люблю вслухатись в голос міста.
У ньому тисячі тонів.
Одні сумні, другі - врочисті.
Цей - наче стогін, той - як спів.
Це ніби розповідь без слів,
Коли це голос твого міста.

Шум машин і шелест листя.
Гам метушливих перехресть.
І дощ, як зірване намисто,
Бурштином укриває персть.
О рідне місто, маю честь,
Тебе я чути особисто.

Дитячий сміх, чиїсь вітання.
Дрібний перестук каблуків.
Дівчат веселе щебетання.
Бурчання тихе стариків.
З тобою б, місто, шепотів
Я аж до самого світання.

Ну, а в хвилини розставання
Я пам'ятав би голос твій,
Хрипкий, надірваний, огнистий,
Водночас ніжний і сріблистий,
Такий прекрасний і живий.
Твій голос, моє рідне місто.