Кава, паспорт, страховий поліс.
Незручна і важка валіза.
Іноді хочу, щоб мене збив поїзд.
Я не хочу нікуди. Скасуйте візу.
Я чекаю на те, чого не хочу
І роблю завжди те, що не повинна.
Немов грішна душа, що повзе на прощу.
Ніби жертві репресій куля в спину.
Я вже сита по горло існуванням,
Я втомилась давно від людського бруду.
Від брехні і від правди. Від кохання.
Та скасуйте ж цей рейс! Він веде в нікуди!