Павутинку плела дивна осінь,
Щоб нас чимось усіх здивувать,
Чи вона залишила там досі,
Ту красу, яку треба спіймать.
Плаче осінь сумує по літу,
Відлетіли птахи вдалечінь,
По домівках сидять уже діти,
І небесна розтанула синь.
Трохи морозно, листя спадає,
Наступає уже листопад,
Наче ковдрою він устилає,
Парки, сквери, сади все підряд.
І природа насправді мінлива,
Хочешь бачити дивну красу,
Так знімай! То хвилина щаслива!
Її в памяті ще пронесуть...